Волелюбний геній А.Міцкевич. Україна в його долі.

Україна!!! Багата й цікава її історія, мальовнича природа України, волелюбність наших предків приваблювала до себе загарбників, які безжально грабували наші землі, але вона ж і надихала зарубіжних майстрів слова, які присвячували поетичні рядки нашим співвітчизникам.
Його ім"я серед тих постатей, якими пишається Польща: Адам Міцкевич - поет, перший польський романтик. Перебування Міцкевича в Україні було примусове, але благотворним для його духовного розвитку. Він зблизився з найкращими представниками передової російської інтелегенції.
Перлина творчості поета "Кримські сонети" і ми горді тим, що саме краса нашого краю надихнула його на створення шедеврів.
1825 рік 5 лютого Міцкевич був у Києві, оглянув там Лавру й познайомився з іншими історичними пам"ятками. Познайомився з родиною Головінських, в маєтку яких в селі Стеблеві на Київщині теж побував.
"Чи на Вкраїні я б липу упізнав,
Що сотню паночок і сотню хлопців бравих, ховала в холодку при танцях і забавах,
Як вечір повивав блакитноводну Рось?..."
Побував поет також у Єлисаветграді (нині Кіровоград), Одесі, Криму, Харкові. У Харкові Міцкевич знайшов багато нових друзів, серед яких був і Гулак-Артемовський.
Творчість Міцкевича в Україні відома ще з 20-х років 19 ст. Його твори перекладали П. Гулак-Артемовський, Л.Боровиковський, І. Франко, Леся Українка, П.Тичина, М.Бажан, А. Малишко, І.Драч. Але особлива роль у справі популяризації його творчості належить М. Рильському.

Складання учнями таблиці

Назва історії Мюнхгаузена
Казкові перебільшення

„Дивовижне полювання”
Качки їдять сало; качки підняли барона до хмар; кермо із сюртука.

„Куріпки на шомполі”
Одним пострілом – сімох куріпок; рушницю зарядив шомполом, який нагрівся і піджарив куріпок.

„Сліпа свиня”
Після пострілу свиня стояла, як укопана, бо була сліпа.

„Незвичайний олень”
Вистрілив кісточкою вишні. Через рік між рогами оленя виросла вишня із спілими ягодами.

„Вовк навиворіт”
Засунув руку вовкові в пащу і вивернув його , як рукавицю.

„Перша подорож на місяць” Овочі виростають до неба; поліз по стеблині бобу на місяць; мотузка із гнилої соломи; дивний спосіб опускання до Землі. Падіння; східці.

творчі роботи учнів

„Мюнхгаузен і ручка”
Одного разу, коли я повертався з війни, я поїхав до озера, яке було неподалік. Коли я заїхав на місток, то побачив плавники акул, яких, звичайно, анітрохи не злякався. Мій бойовий кінь перехилився попити води, і в цей час з моєї кишені випала в озеро ручка, подарована самою російською імператрицею Єлизаветою. Спочатку я дуже засмутився, бо річ була для мене дорогою, але сумом справі не допоможеш. І я вирішив діяти негайно... Поїхав я до магазину і купив акваріум. Потім повернувся до озера, надів акваріум на голову, і стрибнув у воду. Плив я недовго, як переді мною з’явилась акула і вже роззявила пащу. Я, як завжди, не розгубився, підняв велику камінюку з дна і кинув прямо в роззявлену пащу акули. Цим влучним кидком я вибив хижачці всі зуби, ворог був переможений. Після цього я знайшов свою ручку, зібрав зуби і виплив на гору. А браслет, який красується на моїй руці, я зробив із тих самих зубів, що вибив у акули. Ось така пригода трапилась зі мною на мальовничих берегах озера Байкал, де я як завжди був неперевершений.

Творчі роботи учнів

Мюнхгаузен у замку королеви

Було це влітку – 1888 року. Королева запросила мене на її банкет. Ми з нею веселилися, нам було дуже весело, але цей час тривав недовго. Через годину прибули вороги королеви, які хотіли її вбити . Серед лицарів королеви не знайшлося жодного сміливця, який би був готовий віддати своє життя, захищаючи Катерину ІІ. Так як я був найсміливіший серед усіх присутніх на банкеті, лише я міг врятувати королеву. Взявши гострі мечі, що висіли на стіні, я одним махом знищив усіх ворогів. Мій благородний вчинок дуже вразив королеву, тому невдовзі я став чоловіком Катерини ІІ, тобто королем.
Ще довгі часи я був найхоробрішим та найсміливішим чоловіком при дворі Катерини ІІ і здійснив ще не один героїчний вчинок.

тести за твором "Пригоди Барона Мюнгаузена" Е.Р. Распе

                                                          1. Гіпербола - це:
а) перебільшення;
б) порівняння;                                                                            
в) епітет.
2. Країна, де воював барон:
а) Польща;
б) Росія;
в) Україна.
3.На голові у оленя виросло чудове дерево:
а) слива;
б) вишня;
в) яблуня.
4. Куди запропастився кінь барона;
а) пасся на лузі;
б) висів на шпилі дзвіниці;
в) стояв у конюшні.
5. Як барон врятувпав коня:
а) заліз і вядв'язав його;
б) пострілом перебив вуздечку;
в) вуздечка сама розірвалася від ваги.
6. Як барон Мюнхгаузен вибрався із болота?
а) витяг себе за волосся;
б) допомогли друзі;
в) за допомогою парасольки.

Хто ж він, барон Мюнхгаузен?

     

Мало хто знає, що це – реальна особа. Він був нащадком старовинної німецької дворянської сім’ї, народився в 1720 році. Тринадцятилітнім юнаком Мюнхгаузен з почтом юного німецького принца Антона Ульріха прибуває до Росії (правда не на санях, запряжених вовком, як він розповідав пізніше).

У Росії барон носив мундир одного відомого полку. Він розгулював у Петербурзі вчервоному камзолі і в такому ж плащі. На шиї, яка була прикрита комірцем волошкового кольору, велично майоріла краватка у косу перуки вплетено чорну стрічку. На ботфортах дзенькали шпори, збоку погойдувалася шабля.

Найбільше цікавили барона в той час коні і собаки, лисиці, вовки і ведмеді, яких в Росії, за його словами, було так багато, що їй могла б позаздрити будь-яка інша країна на земній кулі. Ну і, звичайно, ще  його цікавили рицарські справи, славні подвиги.

Незабаром йому довелося понюхати пороху: він взяв участь у поході російської армії проти турків.

За двадцять років служби в Росії барона відзначила сама імператриця Єлизавета Петрівна. Однак він залишає Росію і повертається на батьківщину в Німеччину.

У родинному маєтку тихо і спокійно протікає його життя. Мюнхгаузен займається господарством, багато часу віддає полюванню. А вечорами барон розповідає своїм гостям мисливські і військові „звитяги” у Росії. Його історії, сповнені вихвалянь і вигадок, користуються колосальним  успіхом серед слухачів.

Помер барон Мюнхгаузен на сімдесят сьомому році життя і навіть встиг прочитати перед цим книгу про себе. Він вважав, що невідомий автор зганьбив його, виставив перед людьми брехуном і хвальком. Мюнхгаузен навіть хотів подати на нього в суд, однак не знав, з ким потрібно позиватися.

До кінця життя Е. Распе не поставив своє ім’я на жодному з перевидань книги. Напевно, він побоювався претензій від живого барона. І, як бачите, недаремно.

Авторство Еріха Распе було встановлено вже після його смерті. Чи міг знати письменник, що з усіх його творів саме ця „дріб’язкова” книжечка переживе століття і принесе йому славу...

Вивчення творчості Е.Р.Распе в 5 класі

Цей блог створено, для того щоб вчителі могли викласти свої матеріали та поради щодо проведення уроків позакласного читання; розвитку творчих здібностей учнів, організації пошукової роботи серед учнівської молоді.